В селі Жукотин школа почала працювати в 1884 році. В цьому році в селі була відкрита двокласова публічна школа. Школа в той час знаходилася в хаті місцевого жителя Якова Мельничука. Вчив дітей учитель Бартель, поляк за національністю, уродженець села Хотимир Тлумацького району. Батьки мало дбали про освіту дітей, які вже змалку мусили допомагати по господарству та навіть працювати на панських ланах.
В 1908 році на місці теперішньої шкільної їдальні була збудована трьохкласова школа. Директором школи було призначено вихідця із села Саджавка Надвірнянського району, українця Антона Матковського, який був великим українським патріотом. Антон Матковський підтримував просвітянсько-кооперативний рух і переконував батьків посилати дітей до гімназії та вчити ремеслу. Антон Матковський був засновником в 1922 році товариства «Просвіти» та з допомогою жителів села побудував хату-читальню. Навчання в школі проводилось в дві зміни. З 1925 року школа стала п’ятирічною.
В школі викладався Закон Божий, польська мова, українська мова і рахунки, усно – історія Польщі. Після А. Матковського директором школи став поляк Адам Косовський з учителями – мазурами, і так почалася полонізація школи.
В 1930 році директором школи став інший ворог українства – Юзеф Бонк. Він домігся усунення української мови з 2-го, 3-го, 4-го класу. Скеровуючи свої зусилля на знищення читальні «Просвіти», Юзеф Бонк заснував свої організації – «Стжельця», «Польські дом людови» та товариство шляхти загродовей. Жукотинці стояли сильним фронтом, і польські станиці існували тільки на папері.
Як на зло директорові школи, молодий учитель, поляк, Юзеф Будз, уродженець с. Новоселиця Снятинського району, що володів української мовою, у своїх класах потаємно вчив дітей по-українськи. Між приятелями-українцями він критикував колонізаційну політику поляків, заходив до читальні «Просвіти», часто допомагав бідним дітям. Його мати була українкою і це вплинуло на його погляди. Село полюбило цього молодого вчителя. В цей час в селі паралельно працювала рідна школа, яка знаходилася в сільських хатах, де викладання проводилось рідною українською мовою.
Вчили в цій школі українці, які мали професійну освіту, але не були забезпечені педагогічною працею. Серед них був Петро Мельничук та випускник школи Василь Ніньовський. Ця школа існувала до 1937 року. В цьому році польський уряд офіційно заборонив її існування.
В 1939 році після приєднання Західної України до Радянського Союзу в школі замість польської мови почали вивчати російську мову. Директором школи був призначений Тацій. В школу прийшло подружжя вчителів Сосковичів із сином Миколою, Монастирський, Грушевська.
З вересня 1941 року в школі почали вивчати німецьку мову. Вчителями працювали в основному уродженці м. Коломиї; п. Кобилянська, п. Гумірацька, подружжя Опришків. Директором школи працював мудрий, здібний, розумний педагог Дмитро Опришко. Дмитро Іванович, як справжній український патріот, був натхненником і організатором українських національно-патріотичних акцій жукотинців.
У травні 1943 року від вибуху згоріло приміщення школи.
Після війни діти знову почали навчатись в початковій школі, яка була розквартирована по сільських хатах. Зокрема в жителів села Михайла Ткачука, Дмитра Ніньовського, Івана Човгана.
В 1949 році на місці згорілого приміщення було відбудоване нове. Директором школи тоді працював Михайло Стасюк, а вчителями Федір Тарантюк, Березовський.
З вересня 1950 року школа стала семирічною. В школу прибули вчителі із східних областей України. Директором школи був призначений Павло Товстоп’яд. Вчителями почали працювати Надія Гаврик, Антоніна Волошина.
Пізніше з 1954 року до 1957 року директором школи працював Микола Дмитрович Гундерук, а з 1957 року до 1960 року директором школи працював Іван Пилипович Стефанюк.
З 1960 року школа стала восьмирічною. Директором школи до 1965 року працював Григорій Іванович Вишнівський.
В 1965 році на посаду директора школи було призначено Михайла Федоровича Данилишина.
Зокрема, з ініціативи Михайла Данилишина в 1971 році на кошти місцевого колгоспу ім. 17 вересня було збудовано першу чергу нового двоповерхового приміщення школи.
В 1972 році директором школи призначено Миколу Петровича Бойчука, який працював на даній посаді 38 років.
В 1973 році школа в числі перших в районі переведена на кабінетну систему навчання. З 1974 року до 1981 року в школі працював консультпункт Коломийської середньої заочної школи, яким завідував учитель хімії і біології Степан Васильович Тарантюк.
В 1990 році добудовано другу чергу школи. Добудову здійснено за допомогою радгоспу «Світанок». Понад чверть століття в школі працювали вчителі: Надія Гаврик, Микола та Марія Бойчуки, Параска Галатинюк, Олексій і Надія Жупники, Степан і Дарія Тарантюки, Марія Могильняк, Наталія Могильняк, Михайло І Марія Павлюки та інші.
За успіхи в справі навчання й виховання учнів учителі Надія Федорівна Гаврик, Микола Петрович Бойчук, Параска Федорівна Галатинюк були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Близько 200 випускників школи здобули вищу освіту.
Понад 60 жукотинців здобули вчительський фах. Серед них: Ольга Івасютин, заступник директора школи-інтернату в м. Лубни Полтавської області, Роман Івасютин, директор СШ №3 м. Бурштин, Іван Федорович, директор школи с. Кортеліси Волинської області, Михайло Яворський, головний спеціаліст управління освіти, молоді та спорту Коломийської райдержадміністрації.
Серед випускників школи є лікарі, медичні працівники, інженери, економісти, юристи, фінансові працівники, військові, правоохоронці, священнослужителі. Школа пишається колишніми випускниками: полковником у відставці Володимиром Волошином, начальником відділу облдержадміністрації Михайлом Івасютином, головою Кам’янець-Подільської районної ради, Заслуженим лікарем України Іваном Романчуком, Заслуженим тренером України Іваном Данилишиним, начальником Івано-Франківської дистанційної колії Василем Кащуком, заступником начальника управління Львівської залізниці Володимиром Мельничуком, кандидатом сільськогосподарських наук Тарасом Мельничуком, банкіром Ярославом Литваком, підполковником міліції Богданом Ніньовським, начальником Коломийського казначейства Іваном Мицаком, начальником Тисменицького казначейства Василем Карп’юком, бізнесменами: Анатолієм Михайлишиним, Іваном Івасютиним, Ярославом Кащуком та всіма іншими випускниками школи, які, де б не працювали, своїм сумлінним відношенням до праці приносять заслужено славу рідній школі.
Школа із 1972 року працює в одну зміну. В 1975 році для вчителів школи збудовано 8-ми квартирний житловий будинок.
В 2004 році проведено газифікацію школи, а в 2007 році школа комп’ютеризована. В 2008 році школа отримала шкільний автобус, яким підвозили школярів із сусідніх сіл Богородичина та Михалкова. У 2014 році шкільний автобус передано в Коломийський військомат для підвозу військовослужбовців в зону антитерористичної операції.
В школі на належному рівні проводиться навчально-виховна робота. Учні школи протягом 2008-2009 років були учасниками ІІІ етапу Всеукраїнських предметних олімпіад, а Віктор Михайлишин у 2009 році став призером ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з гегорафії.
В школі добре обладнані навчальні кабінети, особливо, кабінет християнської етики, географії, української мови і літератури, математики, фізики, біології.
З 1988 до 1991 року в школі працював учитель англійської мови, довголітній політв’язень, член Гельсінської групи Василь Стрільців, який потім був головою обласної спілки політв’язнів.
У 2008 році у школі відкрито меморіальну дошку на честь видатного вченого, вчителя, лінгвіста, художника, доктора славістичних наук, уродженця села Василя Ніньовського.
.В 2010 році директором школи призначено Могильняк Наталію Василівну
В 2018 році директором стала молода і амбітна вчителька історії - Бойчук Леся Василівна, під її керівництвом школа стала гімназією і перейшла на нові умови навчання.
Філія Жукотинська гімназія знаходиться за адресою:
78237
с. Жукотин
вул. Лесі Українки, 8
Коломийський район
Івано-Франківська обл.
e-mail: zhukotinska.schckola@gmail.com
